Жив собі колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою, такою довгою, що міг нею двічі обперезатися. Він мав десь років із сімсот і, певне, був найстаріший у тій місцевості. Навіть гном, що оселився в церкві, – а йому теж було вже років із п’ятсот, – звав його дідусем. А всі інші просто вважали його пращуром гном’ячого роду.
Той гном був добрий домовик, хоч і мав свої примхи.
Оселився він у баштовій печері – найглибшому підземеллі, куди в давнину кидали найгірших і найнебезпечніших злочинців, і вони вже ніколи не бачили денного світла.
розгорнути опис
згорнути опис