У режимі підвищеної уваги стежу за карколомною долею закону про олгігархів і як ламаються списи у примітивних політичних баталіях довкола цього.
Одразу скажу, що я досить скептично ставлюся до самого закону та його практичного застосування.
З іншого боку, з олігархами треба щось робити.
Як глибоко переконаний гуманіст я не закликаю їх вішати, розпинати, розстрілювати, топити тощо.
Але робити треба. Бо вони є кістяком корупційної побудови моєї та вашої, нашої України.
Ще одне важливе зауваження: я не лівак. Я за капіталізм. Я за максимальну лібералізацію та ринок. Я за зменшення ролі держави в дозвільній системі та регуляторності.
Але… олігархи. Скільки там у нас? П’ять? Шість? Більше?
Нехай їхній бізнес цвіте і пахне, але без паразитуванні на нас, на державному бюджеті. Окрім того, ці люди звикли, що усіх і все можна купити. А морально не стійких ще й насипати на решту.
І ось цей закон, який Разумков відправив до венеційської комісії, аж його скосив підступний COVID-19. І, ОПА! Закон ухвалюють у Верховній Раді без Разумкова. Вуаля!
Починається бій подушками в багні. Смішний батл поміж Разумковим та Зеленським.
«Корабельний сосн» Арахамія, чемпіон з озвучених недолугостей, зрозумів, що на Банковій його не чекають, тому топить за позицію Разумкова. Якесь казино, йолі квасолі!
Але що це за вий стоїть на болотах? Медіаболотах.
А це в унісон Діани Панченки ім. Ведмедчука й «блоґери» та «незалежні» журналізди медіа-імеперії ім. Сивочолога Криголама, 7-го президента України засуджують недолугий закон про олігархів.
Часом, порівнюють Зеленського з Лукашенком і навіть Путіним!
Хто б міг подумати?! Як таке могло статися?
Утім, це ж не вперше цей унісон. А тепер ще й з DJ-сетом Арахамії.
З іншого боку, якщо виють, то щось таки зроблено правильно? Зачепило?
Без пієтету ставлюся до Володимира Зеленського. Можу лише повторити: тебе взяли на роботу? Працюй, їбош, не відволікайся.
Ти ж президент, а не насрано? Так?
І, звісно ж, можна докоряти у популізмі з цим законом про олігархів. Але тоді в популізмі треба докоряти Пінчуку, який першим озвучив тезу про необхідність розділення бізнесу й політики. Можна докоряти, звісно ж, Юлії Тимошенко, яка баролася з алігархами. Не своїми. Можно докоряти й 5-ому президенту, який лише разочок згадав про Лі Куан Ю, а потім пішов робити те, що наробив з друзями, соратниками, кумами.
Але! Але є одне але!
З олігархами треба шось робити.
Не вбивати ж 🙂
Тим більше тепер є Закон. Правда, ще не підписаний.
Докладніше на цю тему - "Рибки Холодницького".
розгорнути опис
згорнути опис
