Хопа - Чорноморське містечко Туреччини на кордоні з Грузією, в якому ми й не думали б зупинятись, якби нас вночі пустили через кордон! Але нам сказали, що через коронавірус митниця працює тільки з 8-ї до 8-ї, тому прийшлось чекати наступного дня! Зранку вже 72 години від здачі ПЛР тестів уже минуло, тому ми поїхали одразу ж шукати лікарню, де можна здати нові тести! Пощастило зробити тести ще й дешевше, ніж в Україні, на наші гроші десь 550 гривень! Взяли пробу тільки з носу та дуже швидко! В 12:00 ми здали тести і сказкли нам, що в 18:00 вони вже будуть готові і ми поїхали досліджувати містечко Хопа та його околиці! Першу архітектурну пам‘ятку, що неподалік, ми знайшли в інтернеті. 2 кам‘яних мости, під назвою «Близнюки», що в поселенні Ортакаларе, провінції Артвін! Дорога до них є дуже мальовничою, з усіх сторін бачиш різноманітні кремезні скелі та водоспади, яким чомусь ніхто не надає значення! Що мені не дуже сподобалось, так це те, що ці скелі тут руйнують з усіх сторін, бо тут відбувається індустрія каменю та щебіню! Туризм зїдає природу, як гірко б це не звучало, але нажаль, так і є! Проте проти розвитку туризму також не підеш, а що думаєте ви, варто залишати такі каньйони та водоспади недоторканими чи їх і так ще багато, можна брати поки є?
Мости побудовані над річечкою, яка витікає з долини Камілет, побудували їх ще в Османській імперії в середині XVIII століття! Вони вважаються єдиними та унікальними, не тільки на теренах Туреччини, а й у всьому світі! Погуляли, політали коптером та пофоткались ми на мостиках і вирішлили їхати далі, як мінімум скуштувати справжнюій турецький кебаб, випити турецької кави та з’їсти тутешніх смаколиків! Перший заклад, в який ми зайшли, кафешка в самому центрі Хопи, де адміністратор вчив нас турецької мови, а ми його - української! На кожній зупинці на заправці чи в кафе ми їли кебаби, але тут вони виявились найсмачнішими! Далі ми пішли гуляти містом, яке настільки справжнє, ще не знищене туризмом!
розгорнути опис
згорнути опис
