"Ми складали присягу Україні, тому їхали, хоч і не знали, чи повернемось", – згадує свій виїзд на Савур-Могилу Артур Горобець.
Пам'ятає чоловік, як ділили останню пачку макаронів на всіх, бо потрапили у засідку в Південному котлі, як російські силовики хизуватися прапором Псковської дивізії ВДВ перед українськими десантниками у військовій операції, як мав можливість вчасно вийти, але не міг полишити своїх побратимів, хоч вдома і чекав 4-місячний син.
Найдовший обстріл, який запам'ятався лейтенанту, припадав на 20 липня 2014 року і тривав 22 години. Боєць отримав поранення, травму голови і погіршення слуху. І хоч після цього був визнаний непридатним для проходження служби, Артур Горобець таки продовжив служити Україні і українському народу.
За мужність у бою отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та орден «Богдана Хмельницького».
розгорнути опис
згорнути опис
