Світ,як великі гори
Люди, як димні шашки.
З часом усе проходить,
Як би не було важко.
Люди клянуться людям,
Це про любов переважно.
З часом усе забудем,
Як би не було страшно.
Як би не було гірко,
Життя розмалюй кольорово.
Буває, що сохне гілка
На дереві зовсім здоровому.
На серці стріляють гармати,
В ціло̀му життя дуже сонячне.
Навчіться людей відпускати,
Як би не було боляче.
Забудьте ті рідні під'їзди,
Бачитись не шукайте нагоди.
Ваша людина десь їздить,
Ваша людина десь ходить.
Зібралася спогадів зграя? То
"Плачте", лиш тільки в кавичках,
Справжня любов не минає,
Минає симпатія й звичка.
@ АНДРІЙ МАЛЯРИК
розгорнути опис
згорнути опис
