Перехворівши на коронавіурус, у Москві помер Роман Віктюк. Режисер відбувся на чужині. Батьківщина його вичавила руками чиновників радянського агітпропу. Він працював у Твері, Вільнюсі, Москві. З падінням залізної завіси, його вистави охопили весь світ. Залишаючись людиною широких поглядів, Віктюк завжди плекав своє українство - іронічне звертання «русские» до російських колег, синьо-жовті стрічки на дверях помешкання і вічна любов до Львова - це знали про митця усі. Розповідаємо, чому Віктюк - наш, а Україна не повинна віддавати пам‘ять про нього жодній іншій країні.
📌 Увага! Зміст програми не є офіційною позицією Українського культурного фонду.
🤝 Підтримати канал фінансово:
💳 приват 5218 5722 2171 6322
💳 моно 4441 1144 4813 3593
❤️ Ставай нашим Патроном: https://www.patreon.com/danylenko
✉️ З усіх питань (реклама, співробітництво тощо) пишіть на danylenkoproject@gmail.com
Facebook: https://www.facebook.com/tdanylenko
Twitter: https://twitter.com/tdanylenko
Instagram: https://www.instagram.com/tdanylenko
🔔 Підписатися на YouTube-канал ДАНИЛЕНКО. https://bit.ly/2zr9XSI
розгорнути опис
згорнути опис
