Нові старі

Проект "Нові старі майстри", 4 серпня у Львівській національній галереї мистецтв (вул.Стефаника, 3).
"На шляху скорочення дистанції між мистецтвом і словом, мистецтвом і музеєм, мистецтвом і аудиторією куратор Павло Гудімов ініціює серію музейних проектів, об'єднаних навколо мети артикулювати помітне явище в українському мистецтві - феномен «нових старих майстрів». ...з кінця 70-х рр. ХХ сторіччя звернення до традиційних медіа, фігуративності й сюжетності як альтернативи модернізму, що вичерпав себе, є природнім процесом у світовому мистецтві й визначальним для епохи пост-модернізму. ...Подібно до світової практики, в Україні творчість «нових старих» має різнобічні прояви, як жанрові - у живописі, графіці, скульптурі, фотографії, так і з точки зору особистих стратегій авторів.
Музейний проект «Нові старі» є першою спробою артикулювати це явище в українському мистецтві.
...У свій проект Павло Гудімов запросив лише тих, хто використовує технічну майстерність задля творення нових провокативних і, часом, парадоксальних смислів. Він влаштував їм зустрічі з творами із музейних колекцій Львова, Дніпропетровська, Києва. Звичайно, для діалогу підбиралися співзвучні роботи: за стилем, сюжетом чи композицією. "Нові" ніколи не бачили ці твори "старих", що зберігаються в фондах. Складно сказати, що дасть діалог між ними, але діалог - це завжди шлях до розуміння. Проект є типовим прикладом постмодерністської гри. Це - гра майстрів, і кожного разу це - унікальна гра. В Дніпропетровську і Києві буде зовсім інший розклад.Орієнтири "нових" щодо минулих епох досить легко прочитуються: ренесансні парафрази Олени Полященко; відголос овочевих конструкцій Дж. Арчімбольдо у натюрмортах Олексія Колеснікова; захоплення Євгена Равського караваджизмом; пошана бароко у Володимира Костирка; класична анатомія м'язів в скульптурах Садана; любов до пожовклих старих карт і планів Павла Макова; смакування натуралізму Миколою Коломійцем; енгрова овальність форм Артема Волокітіна; символізм пейзажів Ярослава Присяжнюка.
...Свої створіння Садан поміщає в спеціальний простір, який організує як контекст, як інсталяцію.

Багаті запасники Львівської галереї мистецтв дозволили вибудувати різноманітні діалоги. Гофрований білий комір почав звучати лейтмотивом в темі Memento mori, коли поруч з фламандською дамою ХVII ст. і «Портретом жінки» О.Бознанської опинився твір В.Костирка. Ніж виявився головним композиційним акцентом у різних за сюжетами картинах: «Аполлон і Марсій» невідомого художника ХVII ст. і «Жертвоприношенні Авраама» Є.Равського. А невеличка «Спляча Венера» просто засвідчила, що «нові старі» - це регулярне явище в історії мистецтва."
(Віта Сусак)

У кінці ж мого відеоряду про виставку й її ідеї говорить Микола Коломієць