Як достукатись до своєї дитини, коли вона закрита? Або коли ІНОДІ закривається і не підпускає до себе. Або, коли без видимих причин, погіршується її поведінка і ставлення до оточуючих?
Підтримайте розвиток #ТАТОВЛОГ - Patreon - https://www.patreon.com/TatoVlog
А також:
Приват Банк (UAH) - 5363 5426 0256 5054
Monobank (UAH) - 5375 4141 1320 7004
ДЯКУЮ!
00:00 - Вступ. Що робити коли ваша дити закрилась?
00:34 - Бути сам на сам з проблемою - це підсилювати проблему.
01:25 - Коментар про інтровертів.
01:57 - Чого точно робити батькам НЕ МОЖНА.
02:47 - У кожної людини є своє приватне життя.
03:14 - Буває, що нехочеться щоб хтось зачіпав.
04:30 - Коли ситуація серйозна.
05:11 - Про можливі причини закритості.
07:34 - Коли у тебе і твоїх дітей все добре.
08:38 - Про партнерство з ТАТО ВЛОГ
“Коли ти маєш проблему і залишаєшся з нею сам на сам, ні з ким не ділишся - ймовірніше всього ти матимеш ще більшу проблему.” Це як лавина. Невирішені питання накопичуються, додаються одна до одної. І та лавина стає настільки великою і сильною, що змітає все на своєму шляху - змітає настрій, радість, щастя, задоволення, оптимізм, життєві сили і т.д. Натомість приходить сум, тривога, відчуття безвиході, самотності. У дітей з’являються сумнівні компанії, субкультури, депресія, думки про суїцид і т.д. А починається все з закритості.
Коли я бачу, що люди, котрих я люблю закриваються, я ставлюсь до цього дуже уважно і обережно.
Спочатку тезами - чого НЕ можна робити, коли твоя дитина закрилась? НЕ можна чинити тиск: - “Давай розказуй, бо я твій тато і я маю знати” або “Якщо не розповіси, то я забороню тобі те і те…” Маніпулювати - типу “А… ти мене не любиш. Я для тебе нічого не означаю” і т.д. Кричати - навіть якщо ти вже на межі і нерви здають, пам’ятай крик тільки погіршить ситуацію, бо закритість - це захист. Але й не можна залишатись байдужим.
Що ж потрібно робити?
Я пам’ятаю, що у кожної людини є своє приватне життя та особистий простір. Я розумію, що кожен має право на приватне життя. І побути з собою один на один, подумати, перезавантажитись, або розслабитись - це є необхідністю. Рекомендую переглянути відео, де я більш детально про це говорю - (Підлітки. Контроль VS Довіра. І про особистий простір...). Коли я бачу і чітко розумію, що ніякої загрози для дитини немає, я припиняю хвилюватись.
Другий варіант моїх дій. Я знаю що так буває. У кожної людини є моменти коли просто не хочеться щоб хтось її зачіпав. І пояснити навіть собі не можеш, що відбувається. Найкраще для батьків в такому випадку - витримати певний час. І згодом, коли стан дитини більш мент стабілізуються, спокійно поговорити.
Але коли час проходить, а ситуація тільки погіршується. Коли та сніжна лавина вже очевидна і набирає сили. Отже третій сценарій дій, коли закритість дитини перетворюється на її звичайний стан. Перше, що потрібно знати батькам - якщо дитина в такому стані, то вона підсвідомо від чогось захищається. Вона може боятись, що її не зрозуміють, засудять, не приймуть. І тому краще залишити все в собі і нікому нічого не казати. Але батькам необхідно зрозуміти причину - чому дитина так себе поводить, щоб правильно діяти. Ці причини можуть бути дуже різноманітними, бо можуть залежати від темпераменту дитини, її віку, оточення, подій котрі вже стались, змін в житті. Наприклад сім’я змінила місце проживання, змінилась школа, садочок, змінився графік і тепер банально потрібно раніше прокидатись.
Завдання батьків вияснити чітко причину проблеми, щоб діяти правильно і точно. Це як визначити діагноз, щоб розуміти що лікувати. Не варто сподіватись що проблема вирішиться сама по собі, або вирішиться швидко і легко. Навпаки потрібно налаштувати себе на певний процес виходу з ситуації, щоб терпляче пройти зі своєю дитиною ЇЇ складний шлях і допомогти їй. Звичайно, що найкраще - це таки пробувати говорити. Варто почитати відповідну літературу, статті, або порадитись зі спеціалістами щоб правильно це робити у складних випадках. Потрібно побудувати правильний ланцюжок запитань до дитини, щоб не загострювати проблему, а навпаки виявити до неї свою прихильність, розуміння та співпереживання.
Але причина закритості може ховатись не тільки в самій дитині чи в зовнішніх обставинах. Сім’я і самі батьки можуть бути тією причиною. Наприклад, якщо стосунки між татом і мамою погіршились, якщо батьки часто відсутні вдома з різних причин (навіть дуже важливих і благородних). Якщо вони не приділяють часу своїй дитині і не цікавляться її життям. До того як почати допомагати дитині, батькам варто проаналізувати себе - можливо потрібно почати щось змінювати - спочатку у своєму житті. А буває батькам просто необхідно звернутись за допомогою до сторонніх людей, котрі можуть допомогти розібратись у ситуації.
Коли у тебе і твоїх дітей все добре.
розгорнути опис
згорнути опис
