Юрчик звісно не жаліється, але здається, що все-таки трохи жаліється. Та і як тут стриматися, коли в кафе нічого не складається, постійно доводиться зафарбовувати на стінах нецензурні побажання, а книга скарг вже давно скінчилася. Добре, що Юрчик на те і Юрчик, щоб з будь-якої ситуації знайти вихід. І добре, що у нього є такий гарний сусід, як дід Петро.
розгорнути опис
згорнути опис
