Вірш - зі збірки "Сокира сатири", яка вийде наприкінці квітня)
Оформити передзамовлення на збірку можна тут:
http://markobook.com/ss
/листопадова мадонна/😘
Багацько їх... та не забудеш вже ту...
Ту жіночку, двірниченьку із ЖЕКу.
Той профіль упівоберта, зі спини.
Танок з осінніх спогадів не спиниш.
На лавці, листопадового ранку
її угледів раптом крізь фіранку.
На куртці помаранчевій дві смужки.
Сіренькі, нерозлучні... Ну кому ж ти
дарована – опасиста, розлога,
мов бочечка «баварського» незлого?
Так вабить око хусточка червона.
Солоха? Ні. То – київська Мадонна!
В чіпкім промінні «дідового» літа,
в очіпку тихо мріє Кармеліта.
Чека Кармалюка свого, мов бджілка.
Зійшла богиня. Сіла на причілку.
Огузкувата, пишна і огрядна,
для кого вечорами тчеш ти рядна?
Кому несеш ти щік палкий рум’янець?
Від спогадів про тебе серце в’яне.
Хмелиш, мов діжка врунистого елю.
Зійшла у світ з полотен Рафаеля.
Ці стегна... Милувався б довго Рубенс!
Даруй чоловікам за хтиву грубість...
Гойдаєшся із боку в бік на лавці.
Даруй мужам, упійманим на лайці...
Мітла. Мішки. Кравчучечка скрипуча.
Не Паганіні – поруч листя куча.
Виводить поруч трелі дитсадочок –
пискливий хор синів, онучок, дочок.
В часи думками линеш... в кращі, в інші,
де мріяла столичного да вінчі
зустріти й стати ліпшою з натурниць.
Круки і небо. Листя. Мітли. Урни.
Заждіть! Кінець тут мав би бути світлим!..
До чого ці круки, та урни-мітли?
На вітрі вибиваючи чечітку,
руденький чубчик пнеться з-під очіпка...
© Сашко Обрій.
Дякую за допомогу у створенні запису студії Живослово та особисто Олександр Штепан 😎👌
#сучасна_українська_поезія
#ковід #covid19 #коронавірус
#гумор #іронія #лірика
розгорнути опис
згорнути опис
