Небо у серпні
гаряче нестерпно -
тягнуться ночі, важчають звуки…
Хтось їздить у мерсі з відкинутим верхом,
хтось їздить у танку з відкритим люком.
Господь дає чоловічу роботу –
стріляти, вивозити і прикривати,
вриватися в пекло аеропорту,
коли броня – ніби лицарські лати.
Бо є таке світло, яке не згасає,
бо є така сила – яку не скорити.
Є те, що штовхає і те, що тримає,
наказує битись, примушує жити.
Здіймається купол ранкового сонця
і правда – щось більше ніж часом здається.
Лиш той, хто змагався і той, хто боровся -
знає - як вміє битися серце.
Знайдеться якось що пити, що гризти,
і будуть, напевно, добрими ранки,
допоки –
українські танкісти
ведуть вперед українські танки!
Хай що би не перло, хай що би не лізло,
у будь яку пору – сувору і грізну -
є люди, яких захищає залізо,
є люди, які захищають Вітчизну.
розгорнути опис
згорнути опис
