Плакала Маріула
І не хотіла дітей,
Бо була мала.
- Йой, нашо мені діти?
Я би собі, я би далі би
Жила,
Гуляла,
Я би горя не знала.
Плакала бабуня,
Плакав дідо, плакав і кіт.
Плакала зима.
- Ой, Земле молодая,
Я піду до твого краю,
Щоб ти мене взяла,
Сховала,
Так, ніби мя нема.
Закрили сніги
Могили звірів в лісі.
І олені стали і голови склали
До ніг Маріули.
Дорогу вказали птахи.
Побитих, потоптаних
ніг не жаліючи, йшла і знайшла
Колиску з лози.
розгорнути опис
згорнути опис
