Пройшло 100 років, а народ досі пам’ятає і співає про свого батька Нестора Івановича Махна.
І ніяка радянська, російська пропаганда вже ніколи не витре його з пам’яті українського народу.
Махновщина – так недалекі сусіди і недолугі політики досі називають некеровані бунти, або якийсь безлад. Весь цей час його намагалися показати, страшним, жорстоким, жадібним пиякою-антисемітом. Страшний? Жорстокий? Чорний прапор з черепом!? Я теж люблю чорне і черепи(показую на футболку). Антидержавник? Я теж не ненавиджу тоталітарну державну систему, яка перш за все побудована, щоб зберегти награбоване у свого народу. Махно по справжньому любив свій народ і наполягав на тому, що кожен сам хазяїн на своїй землі. Антисеміт? А ціла єврейська рота у махновській дивізії? А контррозвідник Льова Задов, який був його правою рукою.
Єдине чим можна дорікнути Нестору, що він довірився у свій час російським більшовикам і поклав тисячі козацьких життів у Сиваші під Перекопом.
Але ж потім зрозумів сою помилку і з однаковим завзяттям рубав і білих і червоних.
Бий білих поки не почервоніють, бій червоних поки не побіліють – казав Нестор.
А як він дав перцю білій офіцерні Денікіна під Ятранню. Генерали з військовими академіями за плечима нічого не могли вдіяти проти мобільної тактики Махна. І навіть славетна Дика дивізія, яка складалася з синів поневолених народів Кавказу не могла дати ради.
Заманити противника відступом, а потім розвернувши зброю, винищити вщент.
Так робили ще тисячі років скіфи.
Ця тактика у нас у крові. От тільки замість лук і стріл Махно використовував славетні тачанки.
розгорнути опис
згорнути опис
