Пісня на слова маловідомого українського поета Мусія Кононенка.
Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
Гайок зелений потемнів.
Далеко співи десь лунають,
На небі зірка миготить;
Отари з поля поспішають
У холодочок одпочить.
Блакитне небо обгорнуло
Усю рослину, всіх людей,
Село в садочках потонуло,
Затьохкав пісню соловей...
Моя Вкраїно, мій ти раю,
Ти чарівниченько моя,
Я без кінця тебе кохаю,
Ще й більш кохати хочу я!
Хотів би я тебе руками
До серця щиро пригорнуть,
У очі глянути очами
І вже на вік тоді заснуть!
Запис зроблено 26.11.2011 у музеї Івана Гончара на меморіальному вечорі, присвяченому пам"яті жертв радянських штучних голодоморів в Україні.
Більше про Мусія Кононенка: http://cl.ly/C6ZY
Або на Вікіпедії: http://goo.gl/md0Jo
Сторінка виконавця у Фейсбуці: www.facebook.com/Kompanichenko
розгорнути опис
згорнути опис
