запис зроблено у Glenn Gould Studio (Toronto, Canada) 8 листопада 2013 року
Дорога зі скла I (Сезон безнадії III)
Оксана Забужко
...Ця дорога не дуже довга, але вона зі скла —
Розтинає груди і в'ється вперед змією,
І я забуваю
імена мужчин, з якими жила,
І відчуття країни, яку вважала своєю.
Нагусає морок — і я уже не збагну,
Як іти по склу не спорснувши, по тверді ніби...
Все скидається на колективний заплив по дну —
Лиш сумління спливають нагору, як мертві риби,
Та ворушить губами жаба в телевікні
(Там — акваріум водоплавних і земноводних...).
Вимикають майбутнє. Лишаються жовті вогні —
І, як довгий тунель, не кінчається вічне сьогодні.
розгорнути опис
згорнути опис
