Земля кружляє у космічнім вальсі.
Вітри галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритми танцю по землі.
І серцю в грудях тісно, тісно, тісно!
Смички пиляють задубілий сум.
Зненацька м'язи вибухнуть первісно,
ударить кров, як електричний струм.
І не паркет, зачовганий до глянцю,
не долівки, налиплі до чобіт, -
вже вся планета - п'єдестал для танцю,
де сходять вальси з голубих орбіт.
Ліна Костенко
Source: http://chriszabriskie.com/preludes/
Artist: http://chriszabriskie.com/
розгорнути опис
згорнути опис